Основним завданням виїзного модуля стало дослідження природи управлінської спроможності до переосмислень. Причому у регіоні, який вважається доволі традиційним, консервативним і неквапливим.
Франківськ, який треба берегти
Перший день учасники зустріли в Івано-Франківську. Спочатку вони мали зустріч із Романом Гавришем, корінним франківчанином, а також засновником та керівником маркетингової агенції Aimbulance й adjunct professor kmbs. Він розповів учасникам не лише про нову айдентику Франківська, але й про бренд міста як атрибут екосистемного підходу до бізнесу загалом.
Продовжився день зустріччю з першою заступницею міського голови Вікторією Сусаніною, яка розповіла про релокацію бізнесів до міста. Після 24 лютого у західні області почали переїжджати не тільки родини, але й компанії. Тому був створений центр Save Business Now для допомоги переміщеному до Івано-Франківської області бізнесу та дослідницько-науковим спільнотам, а також місцевому бізнесу, який адаптує свої моделі до нових умов. За задумом влади, діяльність центру має суттєво посилити економічні процеси в Івано-Франківську та області.
З 2016 року в місті розпочався громадський рух із відновлення історичної спадщини, який називається «Франківськ, який треба берегти». Його створила громадська активістка Марія Козакевич й про свою ініціативу розповіла учасникам модуля. Почалося все зі збереження старовинних вхідних дверей, а за декілька років вдалося зібрати команду столярів, ковалів, вітражистів, що займаються реставрацією, та активістів, які поширюють ідею відновлення спадщини. На результати їхньої праці учасники Executive MBA kmbs змогли помилуватися під час прогулянки вуличками Франківська разом в компанії Марії.
Відкриті системи
Другий день kmbs impact visit був присвячений кейсам, у яких поєднуються бізнес-ідеї з соціальним підприємництвом та які дозволяють на власні очі побачити приклади взаємодії у відкритих системах.
Urban Space 100 — це соціальне підприємство, яке скеровує 80 % чистого прибутку на підтримку громадських проєктів у місті. За час існування підтримали вже 135 проєктів. Про них розповіла учасникам модуля Марта Гладка, координаторка програми Urban Space. Найбільш впізнавані — реставрація дверей від ініціативи «Франківськ, Який Треба Берегти», з яким ми познайомилися вчора, щорічний музичний фестиваль «День Вуличної Музики» та станція сортування вторинної сировини SortSmart. Прогулюючись містом, можна зустріти й інші проєкти, які підтримав Urban Space 100. Частими переможцями ґрантового конкурсу стають мистецькі проєкти: «Ревізіоністський Синдром», виставки в галереї «Детектор», Центрі Сучасного Мистецтва, фестиваль графіті «Алярм», фестиваль короткого метру.
Urban Space 100 входить до мережі «23 Ресторани», з директоркою з розвитку якої Оксаною Камінською учасники мали зустріч перед обідом. Вони дізналися, як мережі вдається не тільки працювати в умовах воєнного стану, але й допомагати фонду «Повернись живим» та ініціативі Save Ukraine Now.
До речі, ініціативу Save Ukraine Now активно підтримує і «Промприлад.Реновація» — інноваційний центр на базі старого заводу. Після початку повномасштабного вторгнення центр разом із партнерами ініціював створення платформи для підтримки компаній, які в умовах війни вимушені були перемістити свій бізнес в Івано-Франківськ та область, — Save Business Now. Нині вдалося допомогти з релокацією понад 50 компаніям, частина з яких розмістилися власне на «Промприладі». Побачити все на власні очі учасники мали можливість під час короткої екскурсії.
Завод «Промприлад» — одне із найстаріших підприємств приладобудування Галичини. Розташований у центрі Івано-Франківська, за радянських часів завод був платформою інновацій. Тут виготовляли здебільшого продукти для промисловості, але також забезпечували товарами й населення. Наприклад, тут робили парасольки, відомі на весь Радянський Союз, а також деталі для легкових авто. Товари експортували в понад 20 країн світу. У 1990-х роках завод приватизували та розпродали.
Зараз, використовуючи величезну територію заводу, тут створюють інноваційний центр для розвитку міста в чотирьох напрямках: освіта, мистецтво, нова економіка та урбаністика. Проект «Промприлад.Реновація» є прикладом імпакт-інвестування, коли інвестори вкладаються в соціальну ініціативу й конвертують гроші на потужний соціальний вплив. На заводі поетапно відбувається перебудова під офісні приміщення, лабораторії, майстерні, виставковий та розважальний центри, готель та хостел, фермерський ринок, ресторани.
Усі проєкти, з якими учасники познайомилися упродовж другого дня модуля, втілені в межах платформи і громадської організації «Тепле Місто». Її мета – сприяти ефективній комунікації між громадою, бізнесом та адміністрацією задля покращення міського життя.
Одним із співзасновників платформи «Тепле місто» є співвласник компанії «23 ресторани» Юрій Филюк. Природно, що після знайомства з усіма цими проривними проєктами, учасники модуля з цікавістю очікували і на знайомство з людиною, якій вдалося залучити понад 60 бізнесів до об’єднання у трикутнику «місцева влада-бізнес-громада» та об’єднати сотні однодумців довкола ідеї зробити місто інноваційним та зручнішим для мешканців.
Протягом усього дня учасники у емпіричний спосіб вивчали успішне функціонування відкритих систем та приклади міждисциплінарного лідерства, тож на традиційній вечірній рефлексії зав’язалася цікава дискусія із подекуди протилежними поглядами на досліджувані феномени. Але в цьому й інтерес навчання на МВА!
Якість ґрунту
Третій день модуля був присвячений дослідженню «ґрунту», тобто соціокультурного контексту Івано-Франківщини. Адже без розуміння контексту неможливо розібратися у тому, як функціонує система.
Спочатку учасники відвідали Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка у супроводі його керівника Ростислава Держипільського. Цей театр завжди відзначався безпрецедентністю творчих «вибухів», які час від часу нагадували українському культурному світу про активну мистецьку позицію колективу. І нині художня палітра помітно вирізняє театр Ростислава Держипільського з-поміж багатьох інших, навіть найуспішніших, театрів України.
З початком повномасштабного вторгнення росії Франківський драмтеатр перейшов у режим «творчої криївки», створивши на своїй базі гуманітарний логістичний центр «Рух опору — Рух допомоги» і ставши прихистком для митців із різних регіонів, ВПО та воїнів ЗСУ.
Івано-Франківськ віддавна вважають містом студентів. Нині тут працює 10 вишів та їхніх філій, найвідоміший з яких, напевно, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Про історію та сучасність університету розповів його ректор Ігор Цепенда.
До речі, під час війни університет не тільки не припиняв наукову та педагогічну діяльність, не лише активно проводить вступну кампанію, але й включився в спільну роботу задля перемоги. Наприклад, максимально сприяв релокації київської компанії «Екструзія в русі»: допоміг облаштувати виробничий цех та знайти житло для працівників. До повномасштабної війни на цьому підприємстві робили елементи медичного обладнання, інженерні конструкції та скульптури, а нині виготовляють турнікети та ортези для бійців за власною технологією.
Продовжили учасники вивчення регіону у цікавий спосіб — в процесі гри «Величний Пан». Її правила схожі на відому «Монополію», але вона створена з урахуванням місцевого колориту: тут є історичні картки та персонажі, які допомагають дізнатися більше про Івано-Франківськ. Модерував процес засновник бренду «Величний пан» Сергій Матусов.
Культурна розвідка Івано-Франківська була б не повною без звернення до Станіславського феномену, з одним із представників якого Тарасом Прохаськом учасники зустрілися надвечір. Він поділився, що іноді шкода відчувати, як атмосфера, дух, особлива енергія минають, у різних вимірах — у місті, спільнотах чи інституціях. З іншого боку, хапатися за минуле не можна, як не можна заперечувати природний плин речей. Щоправда, варто зберігати особливі символи і конструкти, бо людині все ж важливо і в нових етапах життя впізнавати щось звичне. Так у розмові виник термін «впізнавана інновація». Тобто новітність, в якій є елементи прожитого, і це додає їй тепла і допомагає її прийняти.
Під час рефлексії учасники говорили про те, що розвиток як стала й спрямована зміна можливий лише за включеності та проактивності всіх сторін. Для цього необхідно змінити фокус своїх внутрішніх запитань із «що мені дасть влада?», «що мені забезпечить університет?», «чим готовий допомогти ринок праці?», «що мені завинили мої партнери?» тощо – на «що я можу створити для міста, університету, ринку праці?». Оця внутрішня готовність, а також розвинена спроможність будувати мости, а не чекати чи вимагати щось, є нашою зоною розвитку.