Ольга Сагайдак, співзасновниця Dofa fund, учасниця програми EMBA kmbs, представила результати дослідження. Оскільки вони можуть стати підґрунтям для розробки актуальних освітніх програм з підготовки менеджерів культури (і будуть відповідати запиту ринку праці), до розмови були запрошені представниці інституцій, що є чи можуть бути бенефеціарами такого типу аналітики.
Олеся Островська-Люта, Генеральна директорка Національного культурно-мистецького і музейного комплексу «Мистецький арсенал»; Тетяна Колос, начальниця відділу мистецької і художньої освіти МКІП; Ольга Россошанська, перша заступниця голови Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти; Алла Рибалко, керівниця експертної групи МОН із питань вищої освіти та освіти дорослих — кожна зі спікерок говорила про користь для своєї роботи подібних зовнішніх експертиз, котрих наразі є критично мало.
Ольга Сагайдак та її колеги висунули припущення: освіта культурних менеджерів мала б працювати як бізнесова екосистема. Тож вони акцентували ті моменти, котрі не відповідають такій установці, і зробили пропозиції, що саме треба змінити, аби освіта менеджерів культури таки стала екосистемою.
Для початку: в ВНЗ нема по суті спеціальності «менеджер культури», а значить, немає професійних стандартів, а значить, за цією професією не можна влаштуватися на роботу. Жарт про випадки, коли менеджера, куратора чи модератора в рамках проєкту «прописують» освітлювачем, конферансьє або робітником сцени в залі усмішки не викликав, бо такі є реалії професії.
Стандарти сьогодні грамотно прописані для фахового молодшого бакалавра, що створює добрий прецедент. Для невтаємничених Тетяна Колос пояснила: фахові молодші бакалаври — це менеджери культури, які працюватимуть у громадах і отож відповідають запитам громад, то є директори Будинків Культури, наприклад. І в цій сфері своя величезна проблема поза наявності/відсутності стандартів: такі фахівці не їдуть працювати в громади.
Між тим в ретельних структурних порадах щодо освіти культурних менеджерів на всіх рівнях — від старшої школи до магістратури — автори дослідження невипадково наполягають: набувати практичний досвід, бути включеними в професійне середовище, отримувати зворотній зв'язок і у такий спосіб нарощувати компетенції та розвивати спроможності — чільна потреба і головна вимога освіти культурного менеджера.
Необхідність менеджерів-управлінців у культурі очевидна, — наголошували всі промовиці. З цієї тези виходить і саме дослідження. Почасти провокативні питання від слухачів (зокрема й питання Ірини Подоляк) підважували тезу: чи насправді на ринку праці в Україні є потреба в такій кількості менеджерів із університетським дипломом? Провокація за великим рахунком не вдалася, але ще більше оприявнила головну проблему: між студентами, керівництвом і викладачами ВНЗ і власне роботодавцями є щось, близьке до комунікативного колапсу.
Алла Рибалко нагадала: відповідно до законодавства сформовані МОН професійні стандарти мають обговорюватися з потенційними роботодавцями зокрема. І для спеціалізації 028-Менеджер соціокультурної діяльності зовнішніх експертів просто не знайшли. Олеся Островська-Люта відверто контраргументувала: щоби включатися в систему навчання менеджерів, запрошувати студентів на стажування, скажімо, інституція мусить мати додатковий ресурс, очевидно — треба гроші, щоби заплатити людині, котра опікуватиметься «новачками». Але проблема має і ширший вимір: роботодавцям нема що запропонувати новим менеджерам, культура на ринку праці — сфера вкрай неприваблива і непрестижна. І це не може не відбиватися на кожному етапі набуття професії.
У дослідженні є один показовий момент: на спеціальностях, де навчають менеджерів, наявний сильний розвив між кількістю бюджетних (себто за держзамовленням) місць і місць для контрактного навчання. От на рівні магістратури: тридцять і чотириста шістдесят шість відповідно. Тетяна Колос пояснила, чому є такий значний люфт саме в спеціальностях «культурологія» і «менеджмент соціокультурної діяльності»: на спеціальності вступають молоді люди з невисокими/низькими балами за результатами ЗНО.
Яких саме менеджерів-управлінців потребує просто зараз культура?
Либонь, програмовою тут була репліка Олесі Островської-Лютої, яка рефлексувала і своє входження в професію, і власне досвід роботодавця: «У тих, хто займається програмною діяльністю, відсутність фундаментальних знань унеможливлює роботу, відсутність менеджерських знань її ускладнює». Ольга Россошанська кілька разів підкреслила: маємо системну проблему, такий саме стан речей є в освіті не лише культурних менеджерів, ідеться не про проблеми якоїсь конкретної спеціальності, а про необхідність змінювати правила. В поєднанні реплік двох експерток можна побачити (принагідно) і добрий прогноз, і важіль щодо трансформації системи.