Саме події 2013-го і 2014 року — Революція Гідності і початок війни — стали точкою відліку для розмови про цінності і спроможності.
Євген Глібовицький, засновник аналітичного центру pro.mova, слушно зауважив, що на динаміку цінностей має вплив насамперед виховання; середовище, практики, дискусії, дискурси, інституції, абощо — то уже безпосередньо інструменти. За тим і зі значим відривом — катастрофи: екстреми, що переживають спільноти, трансформують їхні цінності. На Майдан у 2013 році вийшли люди, які уціліли в кризі 2012-го: багато людей одночасно усвідомили, що потребують виходу з ситуації катастрофи і почали його шукати в зверненні до культурних факторів (на противагу інституційних факторів, умовно: Маркс проти Вебера).
В унісон до спостережень Євгена Глібовицького прозвучала репліка Ольги Балашовою, співзасновниці Музею сучасного мистецтва / MOCA NGO: на Майдан вийшли люди, які пройшли той самий рівень усвідомлення випробування, подолали той самий виклик і зробили схожі висновки. Це і є циклом актуалізації цінності.
Так чи інакше, на різних рівнях, але кожен із учасників дискусії звертався до подій кінця 2013-го і природно — до демократичних процесів, із ними пов'язаних. Демократичні спільноти — це ж бо про певний корпус цінностей, це про цінності самоактуалізації.
Ім'я Рональда Інґлегарта в розмові про цінності і демократичні процеси прозвучало (як того і слід було очікувати) чи в не першому реченні вступного слова модератора — філософа і культурного менеджера Олександра Панасюка. Культурна карта світу Інґлегарта-Вельцеля буквально показала розбіжність між суспільствами, котрі наголошують на цінностях виживання, і суспільствами, що тримаються цінностей самовираження (і якою мірою тримаються та наголошують). Діаграма Інґлегарта проявила, наскільки межа між суспільством-1 і суспільством-2 є чіткою і при тому динамічною. І нарешті: на тій культурній карті була й Україна. Ясно що й до 2013 року категорія «цінність» була у нас в обігу, але після подій Революції Гідності її обмірковують глибше, вона поступово посідає те місце в суспільній думці, де й має бути — одне з засадничих.
Ольга Балашова обмірковувала цінності як те, що не можна відмінити, те, що мотивує до дій — у певному історичному, політичному і суспільному контексті і на певному рівні соціальної взаємодії. Тому Балашовій важливо було наголосити: для динаміки цінностей важить природний і нормальний розвиток інституцій. Люди, навчені виживати, будуть виживати, якщо умови життя потребуватимуть саме цього і лише цього. Сучасне мистецтво, скажімо, — один із інструментів трансформації цінностей, воно — там, де демократичні процеси: сучасне мистецтво уміє у такий спосіб ставити питання, щоби їх не можна було проігнорувати.
Таких питань і на розмові експертів про цінності не бракувало, треба зазначити.
Антон Мартинов, засновник видавництва «Лабораторія», розповідаючи про ринок перекладного нонфікшн в Україні, котрий є фактично порядком денним суспільства (адже фіксує те, що нас хвилює зараз і чого потребуємо сьогодні), послався на міркування Скотта Кауфмана. Його «За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію» видала «Лабораторія». Відомий американський когнітивіст зробив вдалу спробу перевести гуманізм із поля цінностей в поле чеснот і надав ідеї самоактулазації годної наукової бази. Самоактуалізація, якщо вірити Кауфману, є спроможністю нині.
Трішки понизив градус загального оптимізму Євген Глібовицький: наскільки ця спроможність утримається тут і зараз? «Питання цінностей не дуже впливає на те, ким ми є, але це дуже впливає на нашу спроможність. Те, ким ми є, великою мірою визначається тим, що історики називають, теорією стежкової залежності (path dependence theory): ми є тим, звідки ми прийшли, а от те, з якою динамікою ми змінюємся, свідчить про нашу спроможність».
Розділенні цінності не забезпечують безконфліктності. Розбіжність цінностей — не питання на часі, питання в тому, чи різні цінності сумісні просто тут і просто зараз. В Україні після 2013-14 таке питання ігнорувати уже не складеться: раптове потрапляння в ситуацію недовіри (а це уже не тільки про нас, а й про весь світ) потребує перегляду цінностей.
