Імператив бізнесу — бути добрим громадянином: впевненим у собі, але зосередженим на інших. Часто чуємо ту чи іншу варіацію відомого висловлювання Джеффрі Іммельта, та значно рідше усвідомлюємо, що тут ідеться про чесноти.
Очевидна проблема: поняття «чеснота» визначити складно. Ми його розуміємо інтуїтивно, але трактуємо, виходячи зі свого досвіду, з потреби історичного контексту, зі своїх сприйняттєвих ґраток, цехових, наприклад. Чесноти зазвичай визначають описово, через переліки і списки. Віра, надія, любов, доброчесність, смиренність, поміркованість, терплячість, щедрість, старанність, лагідність, гідність, завзятість, духовний авторитет, мужність, серйозність, побожність, абощо. Списки нарощуються і скорочуються, а саме поняття вислизає.
- Прагнення людини до дієвого щастя.
- Зусилля поводитися добре і одночасно благо, яке принесе це зусилля.
- Повністю розвинена спроможність людини, яка стосується волі й інтелекту.
- Розум, воля і почуття скеровані на добро.
- Радість, яку переживаєш від спроможності творити моральне добро, навіть ціною жертв і через внутрішні перешкоди.
- Тип поведінки і свого штибу громадська власність.
- Елементи публічної ідентичності, «обмежувачі», природні за своїми законами.
- Сукупність етичних принципів і правил, визначених законом.
- Якість, яка дозволяє виконувати якомога краще свою роль.
Всі ці визначення — коли комплементарні, коли конфліктні — звучали під час розмови в kmbs. Кожен зі спікерів, залишаючись в полі своїх компетенцій, формував протягом двох годин насиченої розмови смислове поле складного поняття «чеснота».
Наталя Старченко — історикиня, докторка історичних наук, авторка інтелектуального хіта «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхецькому середовищі Волині» — апелювала до досвідів шляхти XVI—XVІІ століття.
Чесноти — не емоція, а суто спонука для дії, дієвий акт. Захист честі — конкретні практики. Якщо ти народився шляхтичом, то живи поштиво, яко шляхтичові належить: в політичній сфері, в співіснуванні з собі подібними, в ставленні до підданих. Мислення про державу має такий спосіб: держава — це ми, держава розвивається, поки ми поводимося у відповідності до чеснот, псування чеснот означає псування держави, добробут держави означає поштиве життя особи. В ті часи любили посилатися на метафору Аристотеля: ми всі в одному човні, значить, всі попливемо до берега чи всі потонемо. І одна з чільних чеснот тут — згода. І відразу за нею — справедливість: віддати кожному, що йому належить. Ми живемо, поки тримаємося свого права і не порушуємо права іншого, його честі і доброї слави. Якщо так сталося і ти порушив добру славу іншого, то поспішай це виправити зло без судового вироку і тиску, зроби це добровільно. Та нарешті доброчинність: не втомлюватися служити — вітчизні, народу, спільноті, іншому. «Мої герої це називають в категоріях дару від дару, — уточнила Наталя Старченко, — обміну симетричними дарами; віддаємо з радістю, приймаємо з вдячністю, і тим ми пов'язані». Саме ці засадничі принципи спільноти дають відчуття єдності.