Володимир Пилипович Моренець — літературознавець, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри літературознавства НаУКМА, перший віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», один із основоположників розвитку та формування Докторської школи НаУКМА. Києво-Могилянську Бізнес-Школу з Володимиром Пилиповичем пов'язують довгі роки роботи Моренця як викладача і як керівника гуманітарного напряму, роки поваги і довіри.
Володимир Моренець був тонким та чутним читачем поезії, визнаним і видатним автором літературозначих есе, його тексти залишаються взірцевими в цьому жанрі, серед них насамперед книжка «Оксиморон» (2010), не раз згадана і процитована на зустрічі. Природно, що відкрита розмова в kmbs потекла саме в цьому руслі — взаємини поезії й есеїстики.
Поет Василь Герасим'юк, літературознавець і перекладач Роман Веретельник, літературознавиця Людмила Кісельова, а також філософка і літературознавиця Тетяна Огаркова (яка цю зустріч модерувала) — друзі і колеги Володимира Пилиповича, що підтримали один одного у втраті. Підтримали, міркуючи про поезії і способи про неї говорити.
«Якщо не буде ладу в головах і душах, то звідки він візьметься на землі і в соціальній дійсності... Я трактую думку і поезію як єдиний новочасний спосіб людиноздійснення... Там, де закінчується поезія, починається ніщо».
Ці цитати з есе Володимира Моренця влучно пригадала Тетяна Огаркова. Їх прояснила і пояснили Людмила Кісельова, коли проаналізувала уже сам метод Моренця-есеїста. Він наводив розлогу поетичну цитату, в якій містилася якась лакуна, неодказане; в просторі цього непроговореного і зароджувалася чутлива мова есеїста. Злегка парадоксально: треба подолати нашарування того, що ми визначаємо, як соціальний досвід, щоби розвивалося мистецтво слова. Саме тому поезія оновлює мислення, — відзначила Кісельова. Василь Герасим'юк звернув увагу, що і сам Володимир Пилипович писав вірші, які читав уголос найближчим друзям. У такий спосіб поміж людей виникає особлива акустика, без якої не буває есе про поезії. Есеїстика же Моренця — це не просто есе про поезію, це есе поета в колі поетів, така творчість природно стає частиною біографії автора, — акцентував Роман Веретельник.
До 60-річчя Моренця вийшла збірка на пошану, яка мала промовисту назву «Слово, яке тебе обирає». Відповідаючи на питання, чим же є есе про поезію, учасники розмови так чи інакше апелювали до промовистої назви цієї книжки. Есе такого типу, що в них майстром був Володимир Моренець, виникають тоді, коли автор і матеріал є суб'єктами, готовими і здатними щомиті мінятися.