Відомий і визнаний дипломат, був міністром закордонних справ, надзвичайним і повноважним послом України, нині — керівник Центру досліджень Росії, активний колумніст, Володимир Огризко уміє пояснити тонкощі публічної дипломатії.  

Розмова почалася з недобрих новин. 

Аналітичний центр «Нова Європа» провадив дослідження 2015 року (і повторив його 2020 року). Зафіксували уявлення про Україну у західних європейців. Динаміка за п'ять років щодо відсотків є позитивною, але пріоритетність зберігається. Що ж таке Україна? Війна, бідність, наймані сезонні працівники, Росія, нестабільність, корупція. З посилання на це дослідження почав розмову про імідж країни Огризко. Представлена аналітика цілком комплементарна рекомендаціям західних партнерів: судова реформа, боротьба з корупцією, економічне зростання, «зелений курс», ефективне управління, безпека і оборона — ці галузі потребують пильної уваги, оновлення і трансформації.  І попри таки наявні позитивні зрушення, Україна не виглядає привабливою — для глобального бізнесу зокрема. 

Натомість маємо і втішні якщо не прогнози, то тенденції. 

Очевидно, що покращувати імідж країни можна і треба. В зовнішніх його аспектах мова йде про рівноцінну, але різноспрямовану роботу з елітами і з «80%-им сегментом». Спектр можливих дій більш ніж широкий: від художніх виставок, літературних читань і концертів наших видатних музикантів до просування застосунків (випадок «Дії» і «Прозоро» свідчить). Саме в цих процесах може і має бути задіяний бізнес, через безпосередню підтримку промоції української культури, наприклад. У такий спосіб мала б проявлятися його, бізнесу, чітка соціальна позиція. Власне кажучи, внутрішній аспект покращення іміджу країни так само неможливий без консолідації громадськості, бізнесу і міжнародних партнерів.  

Публічна дипломатія і глобальний бізнес напевно грають за тими самими правилами, — підсумував свій виступ Володимир Огризко все ж доброю новиною.