[EN] Чому серед керівників та лідерів українських IT-компаній мало жінок? Така ситуація, безперечно, є наслідком культурних особливостей. Причому не лише українських, а й світових. Не варто забувати, що навіть у такій розвиненій країні, як Швейцарія, жінки отримали виборче право лише у 1971 році. Колись я спілкувалася з жінками у США, і вони відверто розповідали про проблеми у контексті заробітку та доступу до високих посад. Тому така проблема не лише у нас. Але найважливіше — усвідомити, що проблема існує, і думати над її вирішенням. Я волію створювати правила, а не наслідувати їх. Якось я читала лекцію в УКУ про розуміння себе, мотивацію і відповідальність. У ній, очевидно, не розділяла хлопців і дівчат у контексті досягнення успіху. Бо це повна дурня. Якщо ти маєш велику мотивацію і хочеш чогось досягти, то жоден інший фактор не має великого значення. Варто просто іти вперед. Якщо ж лише знаходиш виправдання своїй неуспішності, то це означає, що ти не настільки сильно прагнув бажаного. Як починалася ваша професійна історія? Як ви стали тією, якою є зараз? За освітою я фінансистка. Пішла працювати на державну службу, коли мені ще не виповнилося навіть 18 років. Була найкращою студенткою на потоці та виграла конкурс від міністерства фінансів. Очевидно, що на той момент у мене ще не було закінченої вищої освіти, але для мене зробили виняток і взяли на роботу. Паралельно навчалася на заочній формі навчання. Отак нетипово стала фінансисткою і державною службовицею. Покинула все, коли переконалася, що нереально самостійно змінити систему. Відтак, шукала галузь, у якій мені було б цікаво працювати. Зупинила свій вибір на IT. Зрозуміла, що це можливість бути причетною до велиих ідей та речей. У першій компанії пропрацювала три роки. Спочатку займалася фінансовою частиною, а пізніше, коли налаштувала фінансовий та юридичний аспекти в компанії, мені стало нудно. Я прочитала книжку з мануального тестування та вирішила перейти у QA-напрям. Мені подобалося тестувати. У наступній IT-компанії знову змінила напрям та займалася і організацією тренінг-центрів, і HR-менеджментом, і набором людей, і запуском проектів у Delivery. Мені пощастило, що власники, з якими працювала, бачили у мені потенціал і ніколи не обмежували. Навпаки, мені довіряли організацію та запуск різних проектів, які тоді були потрібні для розвитку компанії. Відтак, у мене була змога вибирати і пробувати свої сили у багатьох напрямках одночасно. Але в якийсь момент я зрозуміла, що хочу більшого — хочу створити щось своє. Спочатку потрібно було знайти партнерів, тому 2007 року, разом із двома інженерами-програмістами, ми започаткували нову компанію. В ній я займалася всіма напрямами, крім програмування. Зараз наша компанія успішно збільшується та розвивається. Для того, щоби максимально ефективно справлятися зі своїми обов’язками, я закінчила MBA у kmbs, навчалася в одеській школі рефлексійного управління «Медіа-Ключ» і беру активну участь у різноманітних освітніх заходах. Наприклад, брала участь у семінарі «Відповідальне лідерство» в Aspen Institute. Цим дуже пишаюся, адже потрапити туди доволі непросто. Найголовніше, що я відчула те, що це люди, з якими мені по дорозі та з якими я хотіла б створювати нові речі й проекти, які потрібні країні.  

Я відповідаю за компанію як менеджерка, за місто — як мешканка і за Україну — як відповідальна громадянка

  Я постійно працювала над собою і завжди закликаю усіх так діяти. Книжки і Coursera — це базові речі. Постійний саморозвиток — це єдиний варіант відповідати тим завданням, які ставить перед собою компанія. Я відповідаю за компанію як менеджерка, за місто — як мешканка і за Україну — як відповідальна громадянка. Вашій компанії вже 10 років. У сучасному динамічному світі це доволі довгий проміжок часу. Наскільки складно чи, навпаки, наскільки легко було робити перші кроки? Якими були етапи розвитку? Ми заснували компанію у 2007 році. Перша назва компанії — Toroki Ukraine. Деякі досвідчені C/C++ інженери у Львові ще пам’ятають цю назву. Говорячи категоріями розвитку життя людини, це було прекрасне і щасливе дитинство. В той час було надзвичайно багато роботи, але, водночас, було величезне натхнення. Ми цілодобово працювали над проектами, спали біля робочих місць, ночували в офісі по черзі… Ніхто нікого не змушував цього робити, просто було велике бажання досягти успіху і не було інших варіантів. Нас було мало, тому ми знали в обличчя одне одного. Багато наших перших працівників досі з нами і тепло згадують той час. Були ми, і всі робили щось велике. Від цього ми фанатіли, і це був дуже «солодкий» період. Далі ми зробили ребрендинг і перетворилися в Ostware Serviсes, який, напевне, асоціюється з підлітковим, перехідним періодом. Дещо нам вдавалося, дещо — ні. Ми шукали себе. Для розширення та диверсифікації бізнесу на клієнтський ринок заснували окремий новий бренд — PLVision, відкрили офіси в Одесі та Кракові. Минулого року цей бренд став для нас єдиним і поглинув Ostware Services. Якою є велика ідея PLVision? PLVision — це вже період самоусвідомлення. Як і в будь-якому моменті дорослішання, людина ставить собі запитання: хто я? чого хочу досягнути? яка моя мета? як до неї дійти? Усі ці питання ми ставили та намагалися знайти відповіді. Результатом таких пошуків і роздумів є стратегія, яку ми зараз реалізуємо. Наша велика ідея — активно розвивати connectivity, залишаючись нішевою компанією. Ми бачимо велику потребу і сенс у ідеї поєднання всього зі всім. І можемо успішно закривати цю потребу своєю компетенцією у мережевих технологіях та інтернеті речей. Фейсбук поєднує людей, ми ж більше працюємо з пристроями. Розуміємо, що Фейсбук не був би Фейсбуком без технологій, які ми розробляємо. Майбутнє вже настало. Машини спілкуються між собою, передаючи інформацію в cloud, великі дані допомагають переосмислювати процеси, люди не можуть навіть 15 хвилин перебувати в інформаційній ізоляції і т.д. Ми щодня технологічно зростаємо для того, щоб вирішувати ці завдання якомога якісніше, створюючи цінність, і бути найкращими у нашій ніші. Це наше бачення прогресивного лідерства — Progressive Leadership Vision — і те, як ми допомагаємо нашим клієнтам досягати успіху.  

Наша велика ідея — активно розвивати connectivity, залишаючись нішевою компанією. Ми бачимо велику потребу і сенс у ідеї поєднання всього зі всім

  Наша нішевість, сфокусованість дозволила нам глибоко зануритися в нашу спеціалізацію і стати в ній експертами. Згідно з проведеними дослідженнями, більшість наших працівників відзначає її як особливу «фішку» компанії. Якими є ключові компетенції PLVision? Базовими компетенціями, з яких ми стартували, були C/C++ Networking, потім додався Python. Це ядро та успішний досвід розробки програмного забезпечення дозволили нам зробити внесок у розвиток мережевих технологій у світовому масштабі. Тим не менш, ми розуміємо, що потреби клієнта постійно змінюються. Наші знання та досвід у розробці мережевих та вбудованих технологій дали нам можливість успішно зайти в ІоТ-нішу. Фактично ми займалися розробкою інтернету речей тоді, коли він називався M2M (machine to machine). Зараз в рамках нашого ІоТ-напрямку інженери створюють рішення end-to-end, від а до я, зокрема для індустріальних підприємств. Наша ціль — мати змогу запропонувати клієнтові якомога комплексніше рішення з доданою цінністю. Причому не лише технологічне, а й бізнесово успішне рішення, яке вирішить певну проблему замовника і стане рушієм росту його бізнесу. Розкажіть, будь ласка, про найбільші і найцікавіші, на ваш погляд, проекти компанії. На жаль, я не можу розкривати імен більшості наших клієнтів, але скажу, що для лідерів ринку мережевих технологій ми розробляємо їхній основний продукт і працюємо як частина їхніх R&D-команд. У кожного проекту є своя специфіка і своя цінність. Наші проекти змінюють світ. І це найсильніша мотивація наших інженерів: працювати не просто задля прибутку, а створювати змістовні технології. Наприклад, до нас прийшов стартап з інноваційною ідеєю у сфері мережевих технологій. Ми змогли перевести цю ідею в прототип — і у результаті той стартап придбала велика компанія, збільшивши свою частку ринку. Тобто ми взяли ідею замовника і довели її до стану продукту. Цей продукт став успішним, а наша співпраця з замовником досі триває. Нещодавно ми завершили проект, який успішно пішов у продакшн, а замовник отримав великий урядовий контракт у США. У межах проекту ми вирішили питання безпеки критично важливих мереж. Якщо, наприклад, відбувається кібератака на мережу електростанції, то вона локалізується в певній частині мережі, фактично відсікається, тоді як інша частина мережі може безперебійно працювати. Особливо важливо це для атомних електростанцій. Один з ІоТ-проектів, який ми щойно закінчили для замовника з Техасу, — це розробка ІоТ-платформи для управління обладнанням для галузі Oil & Gas. Завдяки їй замовник та його клієнти отримали можливість слідкувати за станом всієї системи в режимі реального часу та отримувати сповіщення в разі поломки чи попередження про високу ймовірність поломки. Також ми розробили платформу для скоординованого управління світлом у промислових масштабах. Зараз будь-які девайси, навіть звичайна лампочка, можуть виконувати набагато більше функцій. Лампочка може бути водночас датчиком руху і передавати багато додаткової інформації. Керувати кожним таким об’єктом доволі складно. Зараз платформа вийшла в продакшн. Завдяки їй клієнт почав організовувати екосистему виробників електролампочок і планує продовжувати завоювання ринку. Завдяки нашим розробкам наші клієнти вигравали міжнародні конкурси, отримували нові контракти — і їхні успіхи є нашим головним досягненням. Якщо говорити про географію клієнтів PLVision, то які це країни? Основними ринками для нас є США, Канада та Ізраїль, також активно співпрацюємо з замовниками із Західної та Північної Європи. Яким є середньостатистичний працівник компанії? Якими є особливості корпоративної культури PLVision? Ми шукаємо людей, які готові постійно розвиватися. Якщо ми найкращі в нашій ніші, нам потрібно тримати марку, щоб зберегти цей статус. Технології, платформи, мови програмування змінюються, тому спеціалісту необхідно розвиватися та встигати за ними. Саме таких колег ми шукаємо.  

Працівники PLVision — це люди з відчуттям сенсу. Наші інженери мають загострене відчуття потрібності того, що вони роблять

  Як компанія, ми створюємо умови для розвитку. З одного боку, у нас складні проекти, з іншого — велика кількість професійних колег, які готові допомогти. От коли запитуєш працівників про те, що у компанії найкраще, то вони відповідають, що це прекрасна команда. Прекрасна команда — це про що? Про те, що ми чудово спілкуємось під час обідньої перерви? Так, але не зовсім. Це про те, що в нас класні вечірки? Так, але не зовсім. А про що? Насправді це про те, що у нас немає «погонів» і жорсткої субординації, коли є начальник і є підлеглий. У нас можна і потрібно звертатися до колеги, який може тобі пояснити і допомогти. Дуже розвинена в нас практика менторства — тобто ти можеш за потреби мати ментора чи бути ментором комусь. Наші спеціалісти є менторами для студентських груп, зокрема в рамках програми «Інтернет речей» у «Львівській політехніці». На багатьох проектах працівникам кажуть «що», але не кажуть «як». І це ще одна річ, яка дуже допомагає у розвитку. Тут йдеться про набагато більшу відповідальність. Очевидно, що у такому контексті є велика ймовірність помилки. Помилки трапляються завжди, але наші працівники вміють помилятися розумно. Тобто якнайшвидше зрозуміти, що не так, поспілкуватися з клієнтом, запропонувати краще рішення тощо. І це теж надзвичайно розвиває. Якщо людина має ідею, вміє її «продати» і готова взяти відповідальність, ми даємо їй можливість реалізації. Також даємо можливість довчитися «в бою», тобто якщо людині десь бракує досвіду, вона може його компенсувати швидким навчанням у процесі роботи. Якщо порівняти професійне зростання працівника, який пропрацював п’ять років у нашій компанії, зі зростанням працівника іншої компанії, то вони кардинально відрізняються якістю. Цим я дуже пишаюся. У нас є можливість бути собою. Особистий бренд працівника значно важливіший, ніж посада. Всі люди різні, тому ми намагаємося знайти для людини таке призначення, яке найбільше відповідає її таланту. З нашими працівниками ми намагаємося бути якнайвідкритішими, обговорювати важливі для них і для компанії питання, для цього в нас існує практика загальнокомпанійських дискусійних клубів. Проводимо багато опитувань, а найкращі ідеї беремо на озброєння. З результатів цьогорічного дослідження бачимо, що наші працівники найбільше цінують технологічну спеціалізацію, тобто нішевість і сфокусованість компанії; професійну та дружню команду, можливості росту та розвитку, високий рівень довіри і відсутність бюрократії, а також відкриту комунікацію з керівництвом.  

У нас є можливість бути собою. Особистий бренд працівника значно важливіший, ніж посада

  Цікаво, що працівники часто повертаються до нас, попрацювавши в інших компаніях. Отже, тут є щось таке, що їх притягує. У нас немає «колишніх», ми тішимося, коли люди до нас повертаються, приходять в гості — особливо коли ми переселилися в новий окремий офіс. Минулого року запросили всіх екс-працівників на святкування 10-річчя компанії. Що, на вашу думку, наразі є найбільшим успіхом компанії? Успіх бізнесу прийнято міряти за його фінансовими показниками та потенціалом. Безперечно, це правильно, однак у моєму розумінні успіх — це ще й можливість бути рушієм змін: у бізнесах наших клієнтів, у локальній спільноті, в Україні, у світі загалом. Ми втілюємо в життя ідею, яка закладена в нашому теглайні «Connectivity of tomorrow», — прагнемо об’єднувати людей, ідеї та можливості, щоб створювати значущі речі. Один із двигунів розвитку України — системні зміни в освіті. Я пишаюся тим, які проекти втілює наша компанія. При цьому маю на увазі не одномоментні й короткочасні, а системні зміни. Ми долучилися до створення інноваційних навчальних програм в університетах: «Інтернет речей»,«Штучний інтелект» у «Львівській політехніці» (а також сучасної ІоТ-лабораторії) і «Data Science & Intelligent Systems», «Комп’ютерні науки» в Університеті Франка у Львові. Cамі організовуємо регулярні тренінгові програми для студентів старших курсів технічних вишів, 80% з яких потрапляють до нас на роботу та зростають у компанії. І це чудово співвідноситься з моєю персональною мотивацією. Поясню чому. Соціальні ліфти в нашій країні працюють лише у кількох галузях, одна з яких — IT. Що більше представників нашої обдарованої молоді працюватиме у креативних професіях і розвиватиме себе та Україну, то більший потенціал ми матимемо. Важливо, щоб молодь знаходила роботу в Україні, залишалась тут і розвивала нашу державу. А якщо поглянути на успіх компанії з позиції бізнесу? Вважаю, що ми успішно організували управління нашою компанією. У нас горизонтальна оргструктура, є напрямки і менеджери напрямків. Їх у нас досить багато — десять. 140 працівників і десять менеджерів рівня компанії — це доволі нетипово. Така структура, тому що ми працюємо за принципом agile, коли керівник компанії пояснює загальну ціль, а керівники напрямків організовуються, збираються разом і розробляють стратегію та досягають результатів. Моє завдання — дати їм ресурси, права, повноваження і створити передумови для того, щоби вони були успішними на своїх позиціях. Але в реалізацію стратегії я жодним чином не втручаюся. Бо якщо стратегія народилась в одній голові і просто написана на аркуші, то вона мертва. Безперечно, можна намалювати красиву презентацію і виступити перед менеджерами компанії, але цього недостатньо для успіху. Важливо, щоб були послідовники, які готові підтримати і які вірять в ідею. Найбільше пишаюся тим, що мою ідею змін у компанії підтримали як партнер, так і менеджери. Зараз ми спільно реалізуємо стратегію переходу в нову бізнес-модель, націлену на бізнесову цінність для кінцевого клієнта, а не просто на вирішення навіть дуже складних та інноваційних технічних завдань. Ми вже згадували, що компанії виповнилося десять років. Уявімо, що минуло ще десять. Якою є ваша візія розвитку? Чого ви хотіли б досягти? З власного досвіду скажу таке: потрібно вміти вчасно переосмислювати ідею компанії. Зараз я розумію, що переосмислювати і скептично ставитися до своєї бізнес-ідеї — це нормально. Треба уважно слідкувати за ринком і конкурентами, досліджувати потреби ринку.  

Якщо стратегія народилась в одній голові і просто написана на аркуші, то вона мертва. Важливо, щоб були послідовники, які готові підтримати і які вірять в ідею

  PLVision через 10 років — це глобальна нішева технологічна компанія, яка створює найкращі рішення у своїй ніші. Ми як компанія є частиною четвертої промислової революції. Більше того — допомагаємо іншим бізнесам бути успішними під час цієї революції, тому мусимо завжди іти на крок попереду. Все, що для цього потрібно, вже є у нашому ДНК. Чим є успіх для вас особисто? І чи вважаєте ви себе успішною людиною? Успіх — це коли ти знайшов себе, коли розумієш себе, свою мотивацію і розумієш, що тебе надихає. І навчився собі це постачати. Успіх — це про те, що тебе «запалює». Я не можу робити речей, в які не вірю, і не можу робити того, чого не люблю. Бо коли робиш таке, то зазвичай вдається щось неякісне і тимчасове. А я знайшла своє покликання, тому й успішна. Що вас найбільше надихає у житті і роботі? Моя базова мотивація — творити. Тому я й обрала IT і компанію, яка займається такими проектами. Кожній людині важливо могти казати «я це зробив чи зробила». Наприклад, я збудував будинок, я виховав дітей, я посадив дерево тощо. Людина завжди оглядається на результати своєї діяльності і їй важливо бачити їх. Розумію, що компанія, яку я, зокрема, започаткувала, створює щось нове для світу і покращує життя людей. Це надихає і, як на мене, це найкраща річ. Ти не купиш її за гроші і вона не впаде просто так із неба. Усе це — результат усвідомленої діяльності. Що б ви порадили людям, які тільки розпочинають свою кар’єру? Слухайте себе і намагайтеся бути чесними перед собою. Не живіть чужим життям, знайдіть власний шлях. А для цього треба розуміти себе, постійно переглядати свої цілі і шукати можливості розвитку та вдосконалення. Не обманюйте своїх прагнень. Якщо у вас є бажання просто полежати на сонці і не робити нічого, то не варто змушувати себе створювати щось фантастичне. На все свій час. Коли є бажання вчитися і розвиватися, то треба шукати можливості та місце для розвитку. Але дуже важливо правильно скерувати свої сили. Як правило, оцих правдивих прагнень у людини не дуже багато і вони не часто змінюються. Треба відкинути оті нашарування, на кшталт машин, квартир і популярності, бо під усім цим є дещо більше. Це і професійна гордість, і причетність до створення чогось нового, і можливість мотивувати інших. Важливо бути чесним перед собою, а це не завжди комфортно. Це свідомий вибір кожного. Але якщо людина не робить вибору, то його роблять замість неї. Відповідно, хтось рухається вперед, а хтось — стоїть на місці. Чому ви створюєте тут, саме в Україні? Я вірю в Україну. Україна — це ми. Ми тут народилися і виросли, маємо тут коріння. Можна нарікати і казати, що в нас погана освіта, медицина, поліція. Можна казати, що є дисонанс між прогресивними ідеями та реальними діями. Але треба розуміти, що лише ми відповідаємо і впливаємо на усі ці процеси. У цьому наша громадська відповідальність, і якщо кожен робитиме якусь невеличку річ — прочитає лекцію для школярів, організує прибирання у дворі тощо — то багато зміниться. Бо позитивні зміни — це дуже заразна річ. Обмеження існують лише у наших головах. Десятиліттями нас свідомо відучали приймати рішення і брати відповідальність на себе. Дотепер у нас є ця хвороба. Тому зміни потрібно починати з себе. Треба робити речі, в які віриш. Я роблю те, в що вірю, і це мене мотивує не звертати уваги на стереотипи та обходити зовнішні обмеження. Поруч зі мною є багато людей, які роблять фантастичні речі, і ці люди є прикладом для мене.   Джерело: theukrainians.org